Діяльність консультативно-тренінгового центру «Крок» організована як поетапно-циклічний, неперервний процес, що складається з окремих етапів набуття і вдосконалення професійно-значущих характеристик педагогів. Робота КТЦ безпосередньо пов’язана з методичною роботою у загальноосвітніх навчальних закладах м. Вінниці та діяльністю інших структур методичного кабінету (Школи молодого вчителя, Школи резерву тощо).

Можливі два підходи до організації тренінгових груп: збірні групи (в яких беруть участь вчителі з різних навчальних закладів) або групи вчителів з одного навчального закладу.

Окремою складовою діяльності КТЦ є проведення одноденних тренінгів та малих тренінгових форм на запит загальноосвітніх навчальних закладів.

Метою діяльності КТЦ є:

• системне упровадження освітніх інновацій у роботу методичного кабінету;
• створення ефективних технологій навчання дорослих;
• розвиток ключових та фахових компетенцій педагогів та професійної компетентності як інтегральної якості особистості;
• розвиток суб’єкт-суб’єктних взаємин у процесі навчально-методичної взаємодії, створення психолого-педагогічних умов для підвищення рівня загальної культури педагога, позитивних змін мотивації, ціннісних орієнтацій, особистісних характеристик;
• розвиток навичок педагогічної рефлексії, опанування технології прийняття педагогічного рішення та подолання бар’єрів у спілкуванні, профілактика проявів деструктивної поведінки педпрацівників;
• організація очної та дистанційної форми навчання, запровадження дистанційної форми та подолання пов’язаних із цим процесом суперечностей;
• надання індивідуальних консультацій з питань підвищення професійної майстерності педагогів.

В основу роботи КТЦ покладено такі принципи:

1. Реалізація індивідуально-особистісного підходу до кожного з педагогів, а саме:

• поєднання особистісного розвитку з підвищенням професійного потенціалу людини;
• принцип індивідуальної мотивації та особистої привабливості мети,
• добровільна провідна участь педагогів в організації навчально-методичної взаємодії,
• опора на власний досвід педагогічної діяльності;
• врахування потреб особистісно-професійного зростання.

2. Науковість і практична доцільність, забезпечення наступності вузівської та післядипломної професійної підготовки на етапі соціально-педагогічної адаптації молодих вчителів та використання сучасних наукових досягнень вчителями-практиками.

3. Інтеграція педагогічної діяльності і неперервного навчання, оскільки високого рівня професійної майстерності можна досягти шляхом постійного сприйняття нової інформації, засвоєння нових знань.

4. Оптимальне поєднання групових та індивідуальних форм роботи, створення психологічно сприятливого середовища як запоруки відкритості кожного для спільного конструктивного діалогу.

5. Проблемність та ситуативність змісту навчання, випереджальний характер методичної підготовки відповідно до суспільних вимог.

6. Взаємозв’язок та взаємообумовленість мисленнєво-мовленнєвої діяльності. Мовлення особистості як лінгвістичний, соціокультурний та психологічний феномен.

7. Здатність до саморозвитку і самовдосконалення як критерій ефективної навчальної взаємодії.

Зміст роботи:

• діагностування комунікативної компетентності вчителів;
• система активних методів навчання (завдання комунікативного тренінгу, ділові та рольові ігри, аналіз педагогічних ситуацій, рефлексія педагогічного досвіду учасниками груп та самого процесу колективної пізнавальної діяльності у групах);
• організація методичної роботи та самоосвіти вчителів за дистанційною формою навчання;
• індивідуальні науково-методичні консультації.

Очікувані результати:

1. Активізація механізмів саморозвитку особистості. Концептуальний розвиток педагогів: професійно необхідних особистісних якостей, корекція ціннісних установок та мотивації професійної діяльності, вдосконалення інтелектуально-пізнавальної та практично-діяльнісної сфер особистості.
2. Розвиток риторичної компетентності, формування навичок публічного мовлення та самопрезентації.
3. Розвиток творчих та імпровізаторських здібностей педагогів, уміння швидко реагувати у непідготовленій ситуації спілкування, стресостійкість та оволодіння технікою подолання комунікативних бар’єрів.
4. Оптимізація процесу соціально-педагогічної адаптації та ідентифікації молодих вчителів.
5. Підвищення рівня рефлексійності та корекція індивідуального стилю педагогічного спілкування вчителів із багаторічним досвідом роботи.
6. Суттєве підвищення зацікавленості педагогів дистанційною формою роботи та набуття практичних навичок її реалізації.
7. Зростання рівня ефективності педагогічної комунікації та підвищення результативності навчально-виховного процесу.